Загальні відомості про місто обласного значення, районний центр

Макіївка — один з крупніших промислових центрів України, місто обласного значення, площею 425,7 кв. км, чисельність населення 432 тис. чол.: росіян — 204,2, українців — 116,7, татар — 4,6,  білорусів — 4,3, греків — 1,1,  що складає 8,9%  від числа мешканців області (4 млн 841 тис. чол.). Міське населення — 430,2 тис. чол., сільське — 2,6 тис. чол., 54% загальною чисельністю (234,1) — жінки, чоловіків — 198,7 тис. чол.

Місто називають індустріальною перлиною края, «Донбасом в мініатюрі». Все, чим багата і славетна ця земля, виробляють в Макіївці: вугілля, кокс, метал, труби, складну техніку.

Сьогодні — це місто з розвинутою культурою, наукою, освітою.

Місто, що історично виникло у 1690 році, вступило в своє 4 століття. Але і сьогодні воно молоде і красиве. В його межах розташовано 12 скверів, 4 парки, близько 1800 бульварів, проспектів, вулиць, перевулків, водоймищ і ставків — 21; 26 пам'ятників архітектури та історії. До послуг макіївчан та гостей міста театр юного глядача, музей, кафе, ресторани, нова автостанція «Плеханівська».

Особливе враження справляють: Свято-Георгіївський собор і майдан Соборний, бульвар ім. Леніна, архітектурні та історичні пам'ятки, парки, сквери.

Головна гордість Макіївки — її мешканці, представники понад 100 національностей і народностей.

Місто пишається 43-ма «Почесними громадянами», 65-ю Героями Радянського Союзу, 35-ю Героями Соціалістичної праці.

Працездатне населення міста складає 252,5 тис. чол. Всього в народному господарстві зайнято 115,2 тис. чол., в тому числі в галузях матеріального виробництва — 71,5 тис. чол., в галузях невиробничої сфери — 43,7 тис. чол.

В 2000 році місто отримало свій прапор і герб. Автор проекту макіївець О.В. Степанович.

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою у грудні 1998 року Закону «Про спеціальні економічні зони і спеціальний режим інвестиційної діяльності Донецької області» місто було об'явлено територією пріоритетного розвитку і отримало можливість залучення інвестицій.

До призначення мером міста В.Г. Джарти Макіївку називали «депресивним регіоном». Ним була оголошена пріоритетна ідея розвитку міста «Макіївка — достойне місто достойних людей». З того часу вдалося зупинити економічний спад, почалось й успішно продовжується благоустрій міста, вирішення соціальних питань, покращення умов праці і побуту громадян. Була розроблена програма «Соціально-економічного розвитку міста Макіївки до 2005 року».

Як визнання заслуг міста у вирішенні завдань соціально-економічного розвитку, Макіївка стала переможницею Міжнародного Академічного рейтингу «Золота фортуна» в номінації «Якість тисячоліття».

Серед найгідніших людей Донецької області, чий талант і праця на благо процвітання України відмічені унікальними нагородами «Золотої фортуни» імена сорока макіївчан.

Людиною, фанатично відданою ідеї відродження міста, назвали його мера (на жаль, колишнього) на даний час він виконує обов'язки заступника губернатора області) Василя Георгійовича Джарти. В Національному Палаці «Україна» у м. Києві йому був вручений Орден Михайла Грушевського IV ступеня «За розбудову України».

З 2000 року у Макіївці проводиться міська акція «Макіївська весна». Це свято підбиття підсумків роботи за рік і вшанування колективів, установ, організацій, окремих людей, які внесли вагомий вклад у розвиток економіки, промисловості, науки, культури, спорту, освіти, охорони здоров'я міста.

Структура управління містом

В адміністративно-територіальний склад міста входять п'ять районів: Центрально-Міський, Горняцький, Кіровський, Червоногвардійський, Радянський, 32 селища і села, об'єднаних в п'ять селищних і одну сільську ради: Грузько-Зорянський, Криничанський, Нижньо-Кринський, Пролетарський, Ясиновський селищні ради і Верхньо-Кринська сільська рада.

Екологія

У місті прийнята «Програма охорони оточуючого природного середовища і забезпечення екологічної безпеки міста Макіївки на 2001 — 2005 роки».

Вона включає 9 основних природоохоронних розділів, всього 49 заходів. Загальні витрати на її реалізацію перевищує 253 млн грн. Понад половини цих коштів вже освоєні. Місто Маіївка у числі чотирьох міст Донецької області (Горлівки, Єнакієвого, Костянтинівки) виділено за ступенем критичного стану оточуючого середовища, що потребує першочергової уваги з боку держави.

98 підприємств Макіївки здійснюють викид шкідливих речовин в атмосферу. З 2146 джерел викидано майже 103 тис. тонн (6,5%  від загального показника) шкідливих відходів. 94% їх попали в оточуюче середовище:
підприємства металургії — 59,1%;
підприємства вугільної промисловості — 34,9%;
підприємства транспорту — 0,2%.

Таким чином, кожному мешканцю міста «дісталося» по 246,6 кг шкідливих речовин.

Середньорічні концентрації шкідливих речовин, що містяться у повітрі, перевищують норму щодо пилу у 2,3 рази, сірководню — в 1,5 рази, формальдегіду — у 2 рази.

Середня тривалість життя макіївчан — 63,9 років. Збільшилась загальна смертність населення з 12,7 до 17 чол. на 1 тис. населення (по Україні 15,3). Медики прогнозують: «Якщо екологічна ситуація в краї (де 15,3%  території небезпечні для життя і на 4% від загальної площі держави, які складає Донецька область) зосереджено близько третини всіх відходів України) не покращиться, то у 2008 році в Донбассі буде мешкати тільки 3,7 млн чол.

За останні 10 років (з 1990 — 2000 рр.) населення Макіївки зменшилось майже на 41 тис. чол.

Історія

Місто Макіївка (до 1931 р. — Дмитрієвськ) засноване у 1690 році. Початок місту поклали козацькі поселення Ясинівка, Нижня Кринка, Землянки, Макіївка, Щеглове. У 1861 році слобода Макіївка стала центром знов утвореної Макіївської волості Міуського (з 1887 м. Таганрозького) округу Області Війська Донського. На 1890 рік на території Макіївської волості, у зв'язку з відкриттям і початком промислової розробки покладів кам'яного вугілля, формується Макіївський гірничий район та його адміністративний торговельно-промисловий і культурний центр — селище Дмитрієвське. У липні 1917 року сел. Дмитрієвське отримало статус міста і стало центром Макіївського району. У лютому 1919 р. Макіївський район ввійшов у склад Донецької губернії. У квітні 1922 р. район як територіально-адміністративна одиниця був ліквідований, райвиконкомом розформований і вся виконавча влада перейшла до Дмитрієвської міської ради. Постановою Президіуму Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету (ВУЦВК) від 5 квітня 1931 року місто Дмитрієвськ перейменовано в місто Макіївку. У 1938 році — розділено на 4 райони: Центрально-Міський, Кіровський, Радянський та Червоногвардійський. У 1975 році утворений 5-й район — Горняцький.

Постановою ВУЦВК від 2 липня 1932 року після утворення Донецької області, місто Макіївка отримало статус міста обласного підпорядкування.

Місто Макіївка розташовано на південному сході України в межах 480 північної широти і 380 східної довжини.

Економіка

Макіївка — один з крупніших індустріальних комплексів Донбасу і всієї України. ЇЇ економіку представляють близько 4 тис. підприємств різних форм власності. До 10% промислового виробництва області припадає на підприємства міста. Основа економіки — підприємства вуглевидобутку та металургійної галузі. Крупнішими серед них є: державна холдінгова компанія «Макіїввугілля», ВАТ «Ясиновський коксохімічний завод», ВАТ «Макіївський металургійний комбінат», ВАТ «Макіївський труболиварний завод».

«Макіїввугілля» — це 10 шахт, 21 структурний підрозділ.

«Макіївський металургійний комбінат» — одне з старіших підприємств півдня України. У 1999 році йому виповнилось 100 років.

ВАТ «Ясиновський коксохімічний завод» — одне з провідних підприємств Макіївки і посідає 7-е місце в Україні серед коксохімічних підприємств.

ВАТ «Макіївський труболиварний завод» — найбільший виробник чавунних труб в Україні.

У місті успішно працюють такі підприємства, як «Факел» (випускає вогнегасники), «Граніт» (радіоелектронна техніка, газова зброя, обладнання підземних комунікацій).

На сьогодні в Макіївці реалізується 7 інвестиційних проектів на загальну суму 17,03 млн доларів і створенням 475 нових робочих місць.

Розроблено 3 нових інвестиційних проекти.

Макіївка не тільки індустріальне місто, але і досить розвинений агропромисловий сектор.

Сільське господарство міста займає 18614 га землі, з них 16289 га — сільгоспугідь, в тому числі 13099 га — ріллі (3% від земель міста).

В галузі працює 2,5 тис. чол. чи 2% від зайнятих у всіх сферах економічної діяльності.

На базі 5 колективних сільськогосподарських підприємств створено 16 нових формувань, основаних на приватній власності на землю і майно.

Працює 17 селянських фермерських господарств, що оброблюють 16% ріллі міста.

Випуск товарів народного споживання здійснюють 18 великих підприємств і близько 100 підприємств малого бізнесу.

Працює 9 крупних підприємств харчової і переробної промисловості: 3 хлібокомбінати, комбінат хлібопродуктів, фірма «Колбіко», торговельно-промислова фірма «Полюс».

Легку промисловість представляють: промислово-комерційне АТЗТ «Спецодяг», взуттєва фабрика АТ «Аспект», ВАТ «Мактекс» (переробка пряжі).

Підприємства малого і середнього бізнесу нараховують 1477, на яких працює 9894 чол. (близько 10% від числа всього працюючого населення міста).

В Макіївці нараховується 629 підприємств роздрібної торгівлі і громадське харчування, в тому числі: 414 магазинів, 215 підприємств, 27 ринків. В цілому в торговельній галузі працює близько 16 тис. чол.

На території Макіївки працюють відділення Промінвестбанку, Ощадбанку, Укрсоцбанку, Донміськбанку, банку «Фінанси і кредит», філія АКБ «Надра», АКБ «Приватбанк», «Аваль».

Розвинута мережа підприємств, що надають послуги страхування: філії АТЗТ «Аско», державної страхової комерційної організації «Оранта-Донбас», дочірнє підприємство ВАТ страхової корпорації «Династія», страхова компанія «СПІЧ і К».

Місто гарнішає на очах. У 2000 році була розроблена і прийнята комплексна програма реконструкції і благоустрою міста. В результаті здійснена реконструкція фасадів 17 будинків, фасади будівель Театра юного глядача і міського художньо-краєзнавчого музея.

Особливим об'єктом стало розворотне трамвайне кільце по вул. Плеханова, що включає в себе автостанцію і масштабний торговельний комплекс.

Реконструйований міський стадіон «Бажановець». В перспективі в Макіївці буде створений новий генеральний план забудови, який радикально змінить обличчя міста.

Наука. Освіта

Науковий потенціал міста:
— Макіївський науково-дослідницький інститут з безпеки робіт у вугільній промисловості (МакНДІ; заснований в 1907 році);
— Макіївський державний проектний інститут;
— Макіївський комплексний відділ інституту «Донбас-реконструкція»;
— Госпрозрахункове проектно-планувальне бюро при Головному державному управлінні архітектури;
— ЗАТ «Інженер» — центр перспективного двигунобудування (двигуни внутрішнього згоряння);
— Донбаська державна академія будівництва та архітектури (науково-технічні проблеми будіндустрії регіону і України);
— Макіївський економіко-гуманітарний інститут (дослідження проблем екології).

В 2002 році була прийнята «Програма науково-технічного розвитку Донецької області до 2020 року», в розробці якої брала активну участь ДОНДАБА в особі ректора академії Є.В. Горохова (6 крупних робіт).

За останні роки захист дипломних проектів студентів ДОНДАБА за темами, що представляють інтерес для соціально-економічного розвитку міста, проходить в міськвиконкомі під головуванням мера міста.

Освіта

На даний час у місті функціонує 86 загальноосвітніх навчальних закладів, з них: 1 гімназія, 3 ліцеї, в тому числі і навчально-реабілітаційний центр; 1 спеціалізована і 4 допоміжних шкіл для дітей з вадами розвитку. Створено 80 профільних класів.

В 9-ти школах практикується поглиблене вивчення окремих дисциплін.

27 підлітків з числа обдарованих учнів займаються в обласній школі «Ерудит».

12 дошкільних установ і 17 загальноосвітніх шкіл мають статус україномовних; в 60 початкових школах впроваджено вивчення іноземної мови, в 11 — комп'ютерної грамотності.

Функціонують 10 ПТУ, Будівельний і металургійний технікуми, медичне і педагогічне училища, два вищих навчальних заклади: Донецька державна академія будівництва та архітектури (1950 р.) і Макіївський економіко-гуманітарний інститут (1992 р.).

Охорона здоров'я

В структуру охорони здоров'я населення міста входить мережа лікувально-профілактичних установ: 8 міських, 2 дитячі, психіатричні лікарні, 4 диспансери і лікарня відновлювального лікування, а також станція медичної допомоги, 6 санітарно-епідеміологічних станцій, патологоанатомічне бюро, станція переливання крові, Центр реабілітації, Центр здоров'я, поліклініка профоглядів, 1 дитяча і 5 дорослих стоматологічних поліклінік, Центральна поліклініка, Дім дитини для ВІЛ-інфікованих дітей, тубдиспансер.

Організовано міське територіальне педіатричне об'єднання, на базі якого створені спеціалізовані центри: дитяча молочна кухня, дитяче відділення реанімації.

У місті реалізується цілий ряд програм: «Здоров'я людей похилого віку», «Діти України», «Репродуктивне здоров'я», «Планування сім'ї», «Цукровий діабет», «Ветеран».

У 2001 році Макіївський Благодійний фонд «Здоров'я нації» в числі 11-ти фіналістів конкурсу отримав гранд, який буде реабілітований в рамках міської програми «Репродуктивне здоров'я нації 2001 — 2005 рр.»

У 2003 році Макіївському товариству глухих виповнилось 70 років.

Засоби масової інформації

Сучасні засоби масової інформації у місті представлені:
— газетами «Макіївський робітник», «Вечерняя Макеевка», «Купеческий вестник», «Вестник Макеевки», рекламно-інформаційним щотижневиком «Кумир», дитячою газетою «Большая перемена», «Кировец» (випускає ВАТ «ММК»), «Коксохімік Макіївки» (ВАТ МКХЗ), «Труболиварник» (ВАТ «Макіївський труболиварний завод», «Шахтерский вестник» (шахта ім. Леніна), «За честь шахтаря» (шахта «Холодна Балка»), «Вестник академии» (ДонДАБА);
— міським телевізійним каналом «Юніон — TV».

Створення видавничо-поліграфічного комплексу «Преса Макіївки» та активне висвітлювання ним питань суспільно-політичного, соціально-економічного та культурного життя міста не могло бути непомітним в уряді і в журналістських колах. Воно отримало назву «Макіївський феномен» і стало лауреатом регіонального конкурсу «Преса Донбасу-2002». Держкомітет інформації України високо оцінив цю роботу, направивши на адресу Донецької обласної держадміністрації 2 подяки: заст. голови адміністрації — О.М. Гурбичу і міському голові В.Г. Джарти (2002 р.) «За вагомий внесок і розвиток інформаційної сфери та високу професійну майстерність».

Культура

В Макіївці функціонує 224 установи культури. В їх числі: Донецький обласний театр юного глядача, міський художньо-краєзнавчий музей, 3 кінотеатри, 5 музичних шкіл, дитяча художня школа, 176 бібліотек, 31 Палац культури.

Працює 325 клубних формувань, в тому числі 193 колективи художньої самодіяльності, 9 колективів визнані народними, 2 — взірцевими; клуб ім. Лесі Українки реорганізований в міський центр Української культури.

Збережена мережа дитячих шкіл естетичного виховання. На базі дитячих музичних шкіл створено 25 творчих колективів.

Помітною подією в культурному житті міста за останні 2 роки стали заходи, присвячені 125-річчю засновника вітчизняного кіно О.О. Ханжонкова, який народився на макіївській землі.

Для увічнення пам'яті про визначного земляка було закладено каміння на місці майбутнього пам'ятника О. Ханжонкову, автором якого погодився стати відомий скульптор Росії Зураб Церетелі.

В день святкування Дня міста і Дня шахтаря відбулося урочисте відкриття Меморіалу, присвяченого пам'яті загиблим шахтарям. За сталою вже традицією це свято завершилося яскравим карнавальним походом.

Спорт

За 12 років незалежності України фізична культура і спорт не тільки зберегли свою спортивну базу і кадровий потенціал, але і завдяки прийняттю міської комплексної програми «Фізичне виховання — здоров'я нації», отримали новий поштовх у розвиток району.

Сьогодні в Макіївці працює 5 стадіонів, 4 плавальних басейни, 90 спортивних залів, 15 футбольних полів, 5 дитячо-юнацьких шкіл, 36 тренажерних залів.

За 12-річчя в Макіївці «виросли» 12 майстрів спорту України міжнародного класу, 44 майстри спорту України, 6 членів і кандидатів у збірну України, 5 заслужених тренерів України.

У місті культивується 35 видів спорту, створено 35 громадських спортивних клубів і організацій. Відкриті філії обласних секцій з кікбоксингу, волейболу, важкої атлетики, боксу, вільної боротьби, дзюдо.

Відкритий міський центр інвалідного спорту, працюють відділення обласної ДЮСШ «Інваспорт» з плавання, баскетболу, волейболу.

Імена, які прославляють Макіївку на міжнародних і національних аренах:
— Юрій Єрмаков — майстер спорту міжнародного класу (спортивна гімнастика; 27-а літня Олімпіада в Атланті);
— Костянтин Васюков (легка атлетика, першість Європи);
— Ельдар Закіров (пауерліфтінг; першість світу);
— Михайло Баланчук (плавання; 11-ті Параолімпійські ігри в Атланті, першість Європи та світу);
— Юрій Новак — Президент судомодельного клубу «Нептун», суддя вищої міжнародної категорії, майстер спорту міжнародного класу, володар 10 золотих, 8 бронзових медалей чемпіонатів світу, Європи, більш ніж 100 медалей чемпіонатів України;
— Геннадій Матюшин — срібний призер Всесвітньої дитячої шахової Олімпіади, учасник першості світу та Європи, чемпіон України, майстер спорту.

Туризм

Визначні пам'ятки Макіївки:

1. Свято-Георгіївський собор
2. Художньо-краєзнавчий музей
3. Меморіал загиблим шахтарям
4. Пам'ятник афганцям
5. Пам'ятник загиблим у Велику Вітчизняну війну
6. Центральна меморіальна вулиця ім. Леніна
7. Театр юного глядача
8. Жіночий монастир
9. ДонДАБА і церква св. Кирила та Мефодія
10. Бульвар ім. М. Горбачова — «Маленький Макіївський арбат»
11. Пам'ятник Є. Славському
12. ПК ім. Кірова

Релігія

На території Макіївки розташовано 22 зареєстрованих діючих храми, 73 релігійних організації, жіночий монастир Касперовської ікони Божої Матері Донецької єпархії Української православної церкви.

Релігійна мережа представлена 20 конфесіями:
Українська православна церква — 23 громади;
Українська православна церква Київського патріархату — 3 громади;
Вірменська Апостольська церква — 1 громада;
Римсько-католична церква — 1 громада;
Мусульмани — 2 громади;
Іудеї — 1 громада;
Кришнаїти — 1 громада;
Протестантські конфесії в християнстві — 41 громада.

У вересні 1993 року був покладений початок збудування в Макіївці Свято-Георгіївського собору, здійснений зусиллями парафіян і меценатів.

Архітектор Собору — Дмитро Нилович Яблонський, доктор архітектури, голова храмобудувальної ради, заслужений архітектор України. Будування здійснено «Донбасшахтобудом», директор якого Шульга Анатолій Степанович.

У березні 2002 року був урочисто відкритий для відвідування парафіян і гостей міста.